Відкрий Лісники

Туризм

Що варто побачити в Лісниках: історичні, релігійні, культурні та природні місця.

Село Лісники

Село Лісники знаходиться за три кілометри від міста Бережани (Бережанської громади Тернопільського району Тернопільської області). Через село пролягає шлях М-12 «Стрий — Тернопіль — Кропивницький — Знам'янка.

На півночі воно межує із селом Лапшин, на півдні —село Рай, із західної сторони Куряни, на сході передмістя Бережан. Через село протікає потічок „Плинай”, який впадає в річку „Золота Липа”. У давнину потічок був більш повноводний і на його шляху стояли млини, де селяни мололи зерно.

У селі Лісники є багато цікавих місць, де можна не тільки відпочити чи цікаво провести час, але й пізнати нові та цікаві сторінки з героїчної історії рідного краю. У довколишніх лісах можна збирати гриби та ягоди, у ставках ловити рибу, або просто готувати їжу на багатті відпочиваючи від міського шуму.

Урочише Монастирок

Історичним релігійним і навіть в якійсь мірі містичним у селі являється урочище Монастирок. Назва його походить від розташованого колись на цьому місці великого дерев’яного монастиря Чину Святого Василя Великого (ЧСВВ).

Час зруйнував церкву. У 1937 році на цьому місці було встановлено дерев’яну каплицю яку у 1980 році під час будівництва зони відпочинку було жорстоко спалено комуністичним владою. Сьогодні на цьому місці відновлено капличку.

Поряд із капличкою знаходиться пам’ятка природи, камінь-скеля із розп’яттям Ісуса Христа. Камінь складається із вапнякового-пісковика, середньо міоценового віку (неоген). Скеля є дуже мальовничою, має велике естетичне та історичне значення. На скелі видовбане барельєфне зображення розп’яття Ісуса Христа. У 2004 році розп’яття було відновлено. Також на місці зруйновано монашого цвинтаря встановлено дубовий хрест. Із комнем пов’язана така легенда:

На поляні серед лісу стояла церква, яку чорти хотіли знищити. Побігли вони до Карпат, принесли звідтіля великий камінь якого хотіли скинути на церквицю. Сіли чорти відпочити як тут край села на подвір’ї господаря, закукурікав півень, чорти злякалися та й покинули камінь, який вгруз в землю і лежить там і до сьогодні. Цей камінь інколи називають Чортовим.

Військовий цвинтар-меморіал періоду Першої світової війни

На цвинтарі знаходяться поховання вояків австро-угорської армії, які загинули у 1916-1917 рр. в боях за г. Лисоню. Поховання: 240 могил вояків австро-угорської армії, та бл. 100 українських січових стрільців.

На 240 могилах вояків австро-угорської армії є бетонні надгробкові плити з написами, які ще встановлені у 1917 році і станом на теперішній час потребують відновлення.

Впродовж 2003-2005 рр. На цвинтарі проведено відновлювальні роботи в ході яких було встановлено 60 бетонних хрестів на місці поховання Українських січових стрільців та пам’ятну гранітну плиту. Час від часу на цвинтарі проводяться громадські толоки та акції по впорядкуванню цього місця. Серед похоронених вояків є на цвинтарі австрійці, поляки, чехи та інші представники держав Європи.

Відомо прізвища лише двох січовиків: Старшина Іван Каратницький та підстаршина, лісничанин Микола Чвартацький.

Цвинтар потребує відновлення та впорядкуванні могил, а також належного обгородження території.

Лісниківська початкова школа

1-4 клас . навчалося до 50 учнів. У зв’язку з реорганізацією галузі освіти на території Бережанської громади та аварійним станом будинку навчально-виховний процес у школі був призупинений.

Бібліотека-філія с. Лісники

Проводиться видача літератури. Бібліотека систематично забезпечує бібліотечним обслуговуванням інвалідів та учасників війни, праці, одиноких громадян. Обслуговує читачів за місцем роботи. Проводиться аналіз читацьких формулярів з метою виявлення творів, що найбільше впливають на особистість. Проводиться анкетування: „Краща книга року”. Протягом року бібліотека спільно з школою і народним домом проводить ряд масових заходів.

Бібліотека діяла також при „Просвіті”, де налічувалось лише 80 книг, пізніше було їх 250 і 120 читачів. Є згадка і про те, що невеличка бібліотека була при Рідній школі, а також в подальший період.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Лісниках

Парафія і храм греко-католицької громади Бережанського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Лісники Тернопільського району Тернопільської області.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці діюча. При церкві створений хор, який співає Святу Літургію та всі інші Богослужіння. Керівники хору – Віра Сабало (Леся Воляр), парафіянки села Лісники. При церкві проводиться катехизація дітей - підготовка дітей до Першого Святого Причастя.

При церкві є церковний будинок-проборство, де живе священик з сімєю.

У важкі часи атеїзму церква була зачинена: 30 років парафіяни села не мали можливості молитись, здійснювати обряд хрещення, вінчання та поховання.

5 серпня 1990 року прийшов довгожданий день – церква знову відчинила двері для парафіян і в парафії церковне життя ожило по-новому.

Інші історичні і пам’ятні місця

Крім того, на території села є ще такі історичні і пам’ятні місця:

Встановлана символічна могила славним українських синам, воякам УПА Івану Кедюличу ("Чубчику") та Івану Яцишину ("Гордієнку"). Посвячена 12 жовтня 2008 року.

Об’єкт являє собою акуратно насипану символічну могилу – великий залізний хрест, на табличці напис: "На цьому місці у серпні 1945 року військами НКВС було вбито командуючого західною групою УПА Івана Кендюлича "Чубчика" та командуючого південною групою УПА, лісничанина Івана Яцишина "Гордієнка". Вічна слава Героям України!"

  • капличка в центрі села, збудована в 1992 році;
  • Символічна могила полеглим в боях за волю України. Споруджено у 1995 році.
  • меморіал воякам УСС, відновлений у 2005 році.
  • пам’ятний знак на честь Героїв Майдану
  • Урочище «Спалена соснина».

Братня могила

Братня могила. Замордовані від рук НКВД у 1941р.у Бережанській тюрмі.

В могилі поховані жителі села:

  • Текля Танчак
  • Анна Яцишин
  • Микола Яцишин
  • Мирон Варчак

Меморіальна плита родині Ратич

Меморіальна плита родині Ратич. Сільський будинок народної творчості. Меморіальну плиту встановлено 28 вересня 2005 року.

Місця для відпочинку